МЕДИЧНА ФІЗИКА — сучасний напрямок науки й техніки щодо вирішення медичних завдань, пов’язаних із розробкою фізичних основ методів лікування, діагностики і створення апаратури, фізичної за конструкцією та медичної за застосуванням. Саме успіхи прикладної фізики, техніки і медичного приладобудування значною мірою забезпечують розвиток сучасної медицини. М.ф. має загальні корені з біофізикою, фізіологією, змикається з медичною електронікою, біологічною й медичною кібернетикою, медичною метрологією, фізіотерапією, метрологією, медичним приладобудуванням та іншими напрямами прикладної фізики, біофізики й медицини. До значних досягнень М.ф. можна віднести впровадження в медицину лазерних і УЗ-технологій, метод медичної візуалізації, волоконно-оптичної ендоскопії, впровадження комп’ютерної технології, розвиток та удосконалення методів електро- і магнітографії, термографії, томографії тощо. Томографія — метод одержання пошарового зображення структур, розташованих у тілі людини: при цьому одержується чітке зображення вибраного зрізу тканини, у той час, коли зображення всіх інших зрізів тканини стираються або затіняються. Томограму можна одержати, використовуючи різні прийоми. Комп’ютерна томографія — метод рентгенологічної діагностики, призначений для обстеження м’яких тканин людини, напр. виявлення патологічних змін (пухлина, абсцес, гематома) мозку безпосередньо крізь кістки черепа. Реєстрація зрізів тіла людини реєструється з допомогою рентгенівського сканера (комп’ютерного томографа). Ці записи поєднуються з допомогою комп’ютера для одержання єдиного об’ємного зображення. Томографія поодиноких фотонів емісійна комп’ютерна дозволяє виявити ураження головного мозку на ранніх стадіях з уведенням індикатора на глютамат як одного з продуктів біохімічного процесу. Томографія позитронна емісійна — метод для оцінки функціонального стану тканин головного мозку із застосуванням радіоактивних речовин чи ЛП. Ультразвук використовується в УЗ-томографії або ехотомографії (~30 000Гц) для дослідження внутрішніх структур тіла людини шляхом одержання зображення з різних глибин структур, що аналізуються. ПМР — томографія, яка базується на явищі ПМР — поглинанні радіохвиль протонами молекул води, які містяться у тканинах людини при їх вміщенні в магнітне поле. Великою мірою цей метод застосовується при дослідженні функцій ЦНС, кістково-м’язової системи і меншою мірою для дослідження грудної клітини і черевної порожнини. Цей метод застосовується для неінвазивної діагностики і планування лікування різних захворювань, у т.ч. онкологічних. Магнітно-резонансна спектроскопія — діагностичний метод дослідження, заснований на використанні ядерно-магнітного резонансу (ЯМР) для одержання біохімічного профілю тканин, коли дослідження іншими методами ускладнене і потребує біопсії.
Для аналізу стану кровоносних судин застосовуються метод ангіографії — рентгенологічне дослідження шляхом уведення контрастної речовини і флуоресцентна ангіографія — уведення флуоресціюючої речовини для дослідження кровоносних судин ока. Інформативною є також допплєрографія — дослідження кровоносних судин ультразвуковим методом з використанням ефекту Допплєра.
Большой толковый медицинский словарь Оxford / Пер. Под ред. Г.Л. Билича. — М., 1992; Малая медицинская энциклопедия. — М., 1991. — Т. 1; Нолтинг Бент. Новейшие методы исследования биосистем. — М., 2005; Пирузян Л.А. Проблемы медицинской биофизики. — М., 1991; Самойлов В.О. Медицинская биофизика. — СПб, 2004; Франк Г.М. Биофизика живой клетки. Избр. тр. — М., 1982; Физичекая энциклопедия. — М., 1998. — Т. 1.